Ця картина досить типова для нервових та чутливих дітей. Поспіх для них - непосильний стрес, на який вони реагують захисним гальмуванням. Чим відчутнішим загроза спізнитися, тим більше діти відключаються, часом дійсно впадаючи в напівсонний стан. В поведінці таких дітей не спостерігається настирливості, негативізму. Власне кажучи, самі батьки про таких дітей кажуть, що взагалі-то їх дитина не схильна робити що-небудь на зло, просто вона їх не чує. Ймовірно, батьки дратуються, стикаючись з настільки парадоксальними реакціями дитини, а роздратований тон, окрики ще більше її травмують.
Дуже часто таке захисне гальмування проявляється у дітей в сім'ях, де дорослі дуже енергійні, напористі і нетерплячі. Замість того щоб стримати свій запал, вони намагаються переробити дитину, і ситуація тільки погіршується.
Як вирішити проблему.
Якщо ви збираєтеся куди-небудь йти, починайте збори завчасно. Не вимагайте, щоб дитина повністю одягалась сама, а допомагайте їй.
Перед походом з дитиною в якесь незнайоме місце треба психологічно підготувати її, в подробицях розповівши, що її там чекає. Адже для нервових дітей відвідування будь-якого незнайомого місця - це стрес, навіть якщо вони йдуть розважатися. Висловлюючи на словах згоду з планами дорослих, вони підсвідомо противляться виходу з дому, їхня психіка не справляється з напругою.
Паралельно варто зайнятися психічним тренуванням - або з психологом, або самим. Дуже допомагає обговорення і програвання нових ситуацій для відпрацювання правильних моделей поведінки.
Корисні ігри з м'ячем, коли дитина, ловлячи м'ячик, повинна відповідати на питання або продовжувати розпочату фразу. Це тренує швидкість реакції і одночасно вчить не пасувати в непередбачених обставинах.
